Проблеми вугільних громад, особливо монофункціональних, відомі мешканцям Донбасу ще з кінця 1990-років. Саме вони великою мірою спровокували шалену трудову міграцію (у тому числі на заробітки в РФ), падіння кількості населення і все інше, що називається словом «депресивність». Зрештою, станом на зараз, на Донбасі ці проблеми «замаскували» війна й окупація. Проте, громади Луганської й Донецької областей є в Державній цільовій програмі справедливої трансформації вугільних регіонів до 2030 року. «Справедлива трансформація» вугільних громад: що і з якою метою робиться Як пояснила «ОстроВу» фахівчиня з енергетичної політики ГО Центр екологічних ініціатив «Екодія» Анастасія Бушовська, «справедлива трансформація» – це модель розвитку регіону, що передбачає гідне життя та чесний заробіток усім працівникам та спільнотам, на яких вплине процес відмови від викопного палива (ліквідація виробничих потужностей, вугледобувних підприємств тощо). «Потреба у справедливій трансформації саме вугільних регіонів покликана вирішити виклики розвитку цих громад, адже вугільна галузь в державному секторі десятиліттями була збитковою та підтримується державою, вугільні теплоелектростанції були серед найстаріших та найзабруднюючих у Європі, а з повномасштабною війною галузь ще й зазнала руйнувань та втрат. В той же час вугільні громади часто є монофункціональними – в них економіка та життя переважно побудовані довкола вугільних підприємств, тому будь-які зміни, навіть вимушені, потребують державної підтримки, щоб дати можливість таким громадам переорієнтуватися на інші види економічної діяльності», – зазначає Анастасія Бушовська. Крім того, Україна планує відмовитися від вугілля в електрогенерації до 2035 року щоб протидіяти зміні клімату відповідно до Паризької Угоди. «Падіння попиту на вугілля та перехід до відновлюваних джерел енергії в Україні пришвидшилися через атаки агресора, і як наслідок потребу переорієнтовуватися на децентралізовані джерела енергії. Саме тому важливо вже зараз підтримати вугільні громади у їх трансформації, щоб цей перехід відбувся легше. Більш того, саме ці громади можуть створити так звані зелені робочі місця, орієнтовані на відновлювані джерела енергії», - каже експертка ГО «Екодія». Вугільні громади в даному контексті – це ті, в яких присутні підприємства що займаються видобутком вугілля, його переробкою та спалюванням – загалом до 40 громад по всій Україні. За словами Бушовської, це п’ять основних регіонів (у Львівській, Волинській, Дніпропетровській, Донецькій, Луганській областях) та невелика кількість окремих громад в інших областях, в яких наявні або були наявні до недавнього часу вугільні теплоелектростанції. Громади Донбасу включені до Програми справедливої трансформації, але поки це умовно Як повідомляв «ОстроВ», робота з громадами Донбасу передбачена Державною цільовою програмою справедливої трансформації вугільних регіонів України до 2030 року, яку затверджено у червні цього року. Зокрема, в Донецькі області дію Програми передбачено в таких громадах: Білозерська, Вугледарська, Добропільська, Курахівська, Миколаївська, Мирноградська, Новогродівська, Новодонецька, Покровська, Світлодарська, Селидівська, Торецька. Здебільшого вони або перебувають у зоні бойових дій, або взагалі вкриті руїнами. Стосовно Луганщини – це три громади, й усі вони в окупації: Гірська, Лисичанська та Щастинська. Що там зараз відбувається дослідити неможливо. «Вони в програмі є, але контекст війни врахований не повністю. Якщо громада окупована, або в зоні бойових дій – складно реалізовувати якісь проєкти в таких безпекових умовах. Тому потрібно, щоб був описаний підхід, за яким хоча б підготовчі заходи могли б бути реалізовані віддалено. Наприклад, - підготовка планів, техніко-економічних обґрунтувань, тощо», – пояснює Бушовська. Вона зазначає: «На жаль, крім самого факту руйнування та затоплення шахт нам більше нічого не відомо, і не маємо жодної можливості дізнатися більше, ніж можливо віднайти у медіа. Наші волонтери фіксують згадки про випадки потенційної шкоди довкіллю спричинені війною, зокрема й згадки про шахти. Але це зовсім не дає повної картини, і ми не матимемо можливості дізнатися про екологічну ситуацію до деокупації і проведення безпекових заходів. Водночас, важливо вже зараз планувати, які заходи будуть реалізовані після деокупації. Можемо лише сподіватися, що коли території повернуться під контроль України - буде налагоджений моніторинг за забрудненням води, ґрунтів та повітря (зокрема й за викидами метану), і на основі отриманих даних можна буде прийняти рішення щодо подальших дій, зокрема й щодо відновлення цих територій. Проте важливо розуміти, що видобуток вугілля не буде відновлений», – каже експертка. Наразі трансформація найактивніше відбувається у Львівській та Волинській областях. Крім того, як каже Бушовська, Нововолинськ – це приклад громади яка трансформується ще з 1990-х років, коли там закрилася значна частина вугледобувних підприємств. «Проте заходи тоді були недостатньо вчасними і комплексними, тому трансформація триває і досі, а колишніх робітників свого часу не вдалося достатньо підтримати щоб вони залишилися - тому вони перемістилися в інші вугільні громади, або за кордон. А вже в 2025 році був затверджений План дій зі справедливої трансформації Волинського вугільного мікрорегіону Волинської області до 2030 року», – розповідає експертка ГО «Екодія». В інших регіонах також були розроблені подібні плани та стратегії, проте не всі на сьогоднішній день актуальні. Наприклад, ще в 2021 році «Екодія» та партнери допомагали вугільним громадам Донецької області сформувати Стратегію справедливої трансформації, проте вона не була затверджена через початок повномасштабного вторгнення Росії. Екоактивісти: не враховано пропозиції, які стосуються критичних моментів У травні цього року, перед прийняттям Державної цільової програми справедливої трансформації вугільних регіонів України до 2030 року, громадські активісти заявили, що її проєкт не відповідає європейським стандартам. Як писав «ОстроВ», група громадських організацій подала офіційні зауваження до Міністерства розвитку громад та територій України – загалом 11 пунктів. Деякі з пропозицій активістів, які профільне міністерство не врахувало, в «Екодії» називають критичними. Бушовська з цього приводу зазначає: «Організаційний порядок та підходи до закриття шахт мають бути переглянуті та приведені у відповідність до стандартів ЄС для забезпечення прозорості, екологічної безпеки та ефективності цього процесу, включаючи повторне використання матеріалів та інфраструктури. Відповідно, треба розробити новий нормативно-правовий порядок закриття шахт та ухвалити його рішенням КМУ. А також розробити і прийняти нові технічні вимоги до проектів закриття шахт. Та врешті програмою не визначено, як саме буде відбуватися справедлива трансформація прифронтових та тимчасово окупованих територій. Ці громади згадуються у Програмі, проте жодним чином не уточнено, який саме підхід до їх трансформації». За словами екоактивістів, в контексті євроінтеграції також важливо, щоб заходи, передбачені в Програмі, відповідали критеріям справедливої трансформації ЄС. Тобто має бути визначено які заходи можуть фінансуватися у межах справедливої трансформації, а які не можуть. Це, зокрема, стосується заходів, які наразі не відповідають пріоритетам справедливої трансформації, визначеними на рівні ЄС. Наприклад, розвиток когенерації (процес виробництва електричної та теплової видів енергії одночасно, – «ОстроВ») включений у програму, передбачає інвестиції в обладнання, що використовуватиме викопне паливо (газ), тоді як відповідно до європейської регуляції, інвестиції у cпалювання, транспортування та використання викопного палива не є прийнятними. Видобуток вугілля не відновиться: що далі? Як було сказано вище, після трансформації шахтарських регіонів видобуток вугілля не буде відновлений. Це недоцільно після затоплення шахт, і з економічної точки зори. «Тим більш, країни поступово переходять від викопного палива до відновлюваних джерел енергії, і Україна не виняток. Тому доречніше інвестувати у правильне закриття та підтримання закритих шахт у належному стані, відновлення територій, розвиток відновлюваних джерел енергії, а де можливо – навіть використання існуючої інфраструктури в нових цілях. Це все передбачено в Державній цільовій програмі», – розповідає Анастасія Бушовська. Зокрема, завдяки цій програмі вугільні громади можуть стати прикладами енергетичної трансформації. Вони мають потенціал розвивати виробництво для елементів обладнання ВДЕ (відновлювані джерела енергії. – ОстроВ») та енергоефективних матеріалів, що особливо актуально в процесі відновлення. Спеціалісти «Екодії» вважають, що важливо використовувати існуючу інфраструктуру, адже в досліджених ними вугільних громадах (Волинської, Львівської, Дніпропетровської області) існують передумови формування кластеру з виробництва елементів обладнання відновлюваної енергетики, які можуть мати і локального споживача, і споживачів на європейському ринку. Це може бути реалізовано в галузі сонячної, вітрової, біоенергетики. Проте, за словами експертки, залишаються й окремі перешкоди: на національному рівні потрібно визначити чіткі терміни закриття вугледобувних підприємств, удосконалити механізми закриття шахт та передачі шахтного майна, і привести їх у відповідність норм і стандартів ЄС, налагодити моніторинг викидів метану, зокрема й для закритих шахт.с
